Глава УГКЦ закликає побачити стражденного Христа у вдовах, сиротах, вимушено переселених, поранених і покалічених війною

Привілейованими адресатами Божого милосердя цього Святого року мають стати потребуючі люди, які живуть поруч із нами: вдови, сироти, недужі, самотні, вимушено переселені, поранені й покалічені війною, знедолені, відкинуті, забуті тощо. До них усіх насамперед Бог скеровує свої слова потіхи та бажає – за нашим посередництвом – дати відчути їм свою люблячу і милосердну присутність.

Відзначає Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у Посланні до духовенства і вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі з нагоди Року Божого милосердя.

Глава Церкви пригадує, якими є діла милосердя щодо душі і щодо тіла за Катехизмом УГКЦ «Христос – наша Пасха»: щодо душі (грішника навернути, невіжу навчити, в сумніві порадити, сумного потішити, кривду терпеливо зносити, образу прощати,за живих і мертвих молитися)  і щодо тіла (голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужому послужити, ув’язненого відвідати, померлого похоронити).

Саме в таких ділах милосердя Євангеліє стає видимим, а віра осягає спасенну конкретність: «Погляньмо навколо себе очима, очищеними вірою, – побачимо в багатьох місцях нашої щоденної дійсності Ісуса, який страждає й очікує на нашу допомогу та наше милосердя. Ось поруч із нами мешкає самотня особа, яка неспроможна вийти з дому; ось удова, що сумує за вбитим на війні чоловіком; ось сироти, котрі втратили батька-годувальника чи рідну матір; ось переселенці, які змушені були покинути рідні сторони й домівки, рятуючи своє життя; ось співробітник, що з невідомої причини сумний і пригноблений; ось нещасна людина, яка веде неморальне життя, занурюючись щоразу більше в трясовину алкоголю чи наркотиків… Усі вони чекають на Боже змилування, на людське співчуття і допомогу».

Тож кожен греко-католик, кожна церковна громада повинна відкрити моральні й соціальні «периферії», які є навколо нас, і вирушати туди, щоб занести стражденним допомогу, утіху й підтримку. Однак милосердя стосується не лише тілесних чи матеріальних потреб: «Не менш важливими є діла милосердя в духовній сфері. Навернути грішника з дороги беззаконня, вказати ближньому шлях до Бога, дати мудру пораду в сумнівах, підтримати у скорботі, навчити в невіданні – усе це не менш важливе, ніж окраєць хліба для голодного чи склянка води для спраглого».

Серед діл милосердя щодо душі Блаженніший Святослав особливу увагу звертає на ті, що пов’язані з прощенням. Бо немає більшого дарунку нашому ближньому, ніж прощення, яке ми можемо уділити йому у відповідь на завдану нам кривду чи образу. «Пам’ятаймо, прощення – це не вияв слабкості, а доказ сили. Тільки морально сильна особистість здатна просити прощення й пробачати своїм кривдникам і бажати їм добра».

За порадою Предстоятеля Церкви, діла милосердя щодо душі слід чинити як індивідуально – у щоденному спілкуванні з ближніми, так і на рівні загальнонаціональної політики, яка повинна дбати про просвіту й духовний розвиток народу, передусім молодого покоління. «Політики, які зосереджують свою увагу лише на досягненні економічного поступу та матеріального добробуту народу, занедбуючи його культурні й духовні прагнення, не виконають свого обов’язку щодо суспільства й не матимуть морального права називатися його провідниками. Нам так потрібні мужні свідки Христового Євангелія, які щоденною муравлиною працею будуть утверджуватимуть справедливість і правду в нашому народі, поширюватимуть просвіту і дбатимуть про розвиток культури».

Департамент інформації УГКЦ