Відкрити патріарха для України: у найбільших містах України відбулися симпозіуми, присвячені патріарху Йосифу Сліпому

З нагоди 125-ліття від дня народження патріарха Йосифа Спілого Інститут історії Церкви УКУ організував серію наукових симпозіумів «Патріарх Йосиф Сліпий: знайомий і незнаний» в містах України. Виїзні наукові сесії відбулися у Полтаві, Харкові, Запоріжжі, Чернівцях, Ужгороді та Одесі.

Як це було – у тексті нижче. Більше інформації – на сайті Інституту історії Церкви УКУ

Перша зустріч молодих науковців, дослідників спадщини патріарха Йосифа Сліпого та його сучасників відбулася у стінах Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Із доповідями та спогадами виступили владика Гліб (Лончина), єпископ Лондонської єпархії Пресвятої родини, Мирослав Маринович, проректор із питань місії та призначення УКУ, Людмила Бабенко, завідувач кафедри історії України ПНПУ імені В. Короленка, та аспірантка цього ж університету Вікторія Терещенко.

Дослідниця архівних документів, зокрема агентурних справ, пов’язаних із «оперативною розробкою» Йосифа Сліпого, Людмила Бабенко. У своїй доповіді «Митрополит Йосиф Сліпий в оперативних планах радянських спецслужб» вона спробувала розкрити механізми прямого і прихованого тиску та спроб спецорганів схилити митрополита до співпраці з тоталітарною владою. Цікаво було почути про т.зв. «психологічний портрет» патріарха, який складали кагебісти: гордий, подекуди зверхній, безкомпромісний та незламний. Слідчі навіть скаржилися, що не можуть бити цього чоловіка, бо будь-які методи залякування на нього не діють.

Владика Гліб (Лончина) скерував дискусію у богословському напрямку – предметом уваги стали особливості пастирського служіння Йосифа Сліпого, ключем для розуміння якого стали слова «в’язень Христа ради». Під цим поняттям малося на увазі не лише фактичне ув’язнення, але й свідчення віри та добровільного «пов’язання» і цілковитого відданя своєї долі в руки Господа.

Другий день наукових симпозіумів «Патріарх Йосиф Сліпий: знайомий і незнаний», приурочених до 125-ліття від дня народження патріарха, відбувся 7 березня в Харкові. Інститут історії Церкви у співпраці із Філософським факультетом Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна організували науково-дискусійний майданчик у місті, де патріарх короткий час перебував у в’язниці на Холодній горі, очікуючи етапу до виправно-трудових таборів. До доповідачів – владики Гліба (Лончина) та Мирослава Мариновича – приєднався владика Ігор (Ісіченко), архиєпископ Харківський і Полтавський УАПЦ.

Мирослав Маринович, проректор із питань місії та призначення УКУ. Свого часу засудженому дисидентові Мирославу Мариновичу, як і патріархові, доводилося перебувати у в’язниці на Холодній горі в Харкові та досвідчити на власному досвіді слова Йосифа Сліпого про життя в таборі на кшталт «хліба було замало, щоб жити, але забагато, щоб вмерти». На думку доповідача, подиву гідний один лиш факт написання митрополитом послання «Великого бажайте» в умовах ув’язнення в тоталітарній країні, що було не стільки фізичним покаранням, скільки поневоленням проти сумління і гідності людини. Який міцний моральний стрижень повинна була мати людина, предстоятель переслідуваної Церкви, щоб написати серед бараків і табірних лайок такі слова: «Кожен може чинити добре, а в кожному доброму є і велике…».

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Завдяки співпраці з колегами із Запорізького національного університету 9 березня відбувся науковий симпозіум в рамках програми «Патріарх Йосиф Сліпий: знайомий і незнаний і в Запоріжжі. Із вітальними словами до присутніх звернулися ректор ЗНУ Микола Фролов, екзарх Донецько-Харківський УГКЦ Степан (Меньок), єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ Ян Собіло, представники місцевої влади. Із доповідями виступили о. Михайло Димид, який навчався в Римі за часів перебування там патріарха Йосифа Сліпого, Інна Шугальова – доцент кафедри історії України ЗНУ та Тетяна Грушева  – доцент кафедри новітньої історії України цього ж університету, а також о. Тарас Бублик – старший науковий співробітник ІІЦ, який займається дослідженням періоду відродження УГКЦ в умовах розпаду СРСР та становлення новітньої Української державності.

Отець Михайло Димид говорив про творчу свободу та рішучу відвагу патріарха Йосифа, котрий у 1970-1980-х роках був найвідомішим українцем у вільному світі. «Я був щасливою молодою людиною, котра ніколи не бачила негідного прикладу священнослужителя, – зауважив о. Михайло. – Життя в колегії Святої Софії в Римі було суцільною плеядою конструктивної динаміки для семінаристів». Доповідач вказав на церковно-правові аспекти проблеми патріаршого статусу УГКЦ. Було також наголошено на екуменічному вимірі діяльності кир Йосифа Сліпого, які відображені в його зверненні до спадкоємців розділеної Київської Церкви: «Ми такі самі православні, як ви – католики».

Отець Тарас Бублик на основі архівних документів проаналізував діяльність патріарха Йосифа Сліпого, спрямовану на легалізацію УГКЦ в Україні. До прикладу, архиєрей налагоджував співпрацю із такими організаціями, як «Церква у потребі», організовував передачу матеріальної допомоги для Катакомбної Церкви в Україні, але водночас у перших роках після звільнення ніколи публічно не висловлював критичних оцінок релігійної політики СРСР, оскільки постійно плекав надію про повернення на Батьківщину. Більше того ­– робив усе можливе для відродження своєї Церкви. Так, зокрема, у Римі патріархом був створений т.зв. «залізний фонд», де нагромаджквалися примірники видань для майбутнього УКУ в Україні. Як нагоду вирішити «греко-католицьке питання» Йосиф Сліпий бачив також святкування Тисячоліття Хрещення Київської Русі, до якого він не дожив особисто, але яке стало переломним у трансформації не лише релігійної політики СРСР, але й усього радянського простору.

Тетяна Грушева розглянула духовно-моральні та національні аспекти у педагогіці Йосифа Сліпого і наголосила на тому, що патріарх у вихованні греко-католицьких семінаристів у Римі ставив особливий акцент на прищепленні любові до української культури, традицій. Відтак, під час практики чи літніх канікул семінаристи їздили у т. зв. «краєзнавчі експедиції», звідки інколи привозили цінні експонати, у тому числі – предмети сакрального мистецтва для збірки музею УКУ в Римі. Формуючою в семінарії була літургійна традиція Східної Церкви, але водночас сильним був акцент на екуменічному єднанні християнських конфесій, адже, на думку Йосифа Сліпого, без духовного сопричастя була б неможлива політична консолідація.

Під час дискусії, у якій взяли участь  проф. Федір Турченко, проф. Сергій Лях та Олег Турій були порушені теми місця постаті Йосифа Сліпого в навчальній шкільній програмі з новітньої історії України, потребі антологічних та науково-популярних видань, де б були вміщені витяги з наукових і публіцистичних праць патріарха, вибрані документи, світлини. Було наголошено на об’єднуючій ролі такої особистості для всього українського народу. Ціковою видалася констатація запорізьких наковців, що ідея поєднання, яка була провідною в інституційному оформленні Унійної Церкви наприкінці XVI століття, як ніколи близька до реалізації в сучасній Україні. І в цьому контексті підставовою для теперішнх дискусій про єдину помісну Церкву може слугувати  думка патріарха Йосифа, що між католиками та православними немає суттєвих відмінностей у богослов’ї, які б унеможливлювали сопричастя.

10 березня 2017 року в приміщенні Старого замку Кам’янець-Подільської фортеці відкрили виставку «Великого бажайте» (фотогалерея), які підготував Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ у співпраці з Інститутом Історії Церкви УКУ. У відкритті експозиції взяли участь настоятель василіанської обителі Пресвятої Трійці о. Макарій Солюк,  ЧСВВ, директор Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Олександр Заремба, науковий співробітник Інституту Історії Церкви УКУ Лідія Губич. Ініціювала і провела захід – Людмила Чайковська, екскурсовод Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Виставка містить 9 тематичних банерів, на яких представлено основні етапи діяльності патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого: провід Духовною семінарією та заснування Богословської Академії у Львові, переслідування радянською владою та  перебування в таборах ГУЛАГу, обставини звільнення з ув’язнення та переїзд до Рима. Завдяки опублікованим архівним світлинам відображено його участь у засіданнях ІІ Ватиканського собору. Також експозиція висвітлює працю Блаженнішого Йосифа над розвитком духовного та культурно-освітнього життя українців у світі: створення Українського Католицького Університету в Римі, будівництво Собору Святої Софії, його численні подорожі для згуртування та підтримки українців “в розсіянні сущих”. Окрім того, виставка має на меті не лише історично-ілюстративну складову, але й спонукає до аналітичного осмислення новітньої історії України. Оглянути експозицію можна до 31 березня 2017 р.

13 березня 2017 р. за підтримки Науково-дослідного центру історично-релігійних студій “Логос” науковий симпозиіум відбувся в Ужгородському національному університеті. З доповідями виступили – єп. Гліб Лончина, який особисто знав Патріарха Йосифа, та молоді дослідники – о. Михайло Михайлець, Марія Майороші, Анатолій Бабинський, чиї наукові пошуки заторкають окремі аспекти життя чи служіння Патріарха Йосифа. З вітальним словом до присутніх звернувся єпископ-помічник Ніл Лущак.

Отець Михайло Михайлець, викладач історії та багослов’я Ужгородської греко-католицької богословської академії імені блаж. Теодора Ромжі представив доповідь “Між ісповідництвом і апостазією: постаті митрополита Йосифа Сліпого та протоієрея Гавриїла Костельника на тлі трагічної доби”. Охарактеризувавши стан УГКЦ у міжвоєнний час, отець Михайло зауважив, що і о. Йосиф Сліпий, і о. Гавриїл Костельник були авторитетними греко-католицькими служителями 20-40-х рр. ХХ століття, обидва займалися наукою, писали богословські праці, були близькими співпрацівниками Митрополита Андрея Шептицького, під його протекторатом здобули свої наукові ступені, походили з багатих селянських родин. Було так багато спільно, і так різко розійшлись їхні погляди. На основі джерел, викладач зауважив, що отець Гавриїл, з однієї сторони, не маючи сил опиратися шантажу з боку органів влади, а з іншої сторони – хворіючи манією величі, очолив Львівський псевдособор 1946 р. по ліквідації УГКЦ, в той час, як о. Йосиф Сліпий пішов на 18 річне ув’язнення ради цієї Церкви. Свою доповідь о. Михайло Михайлець завершив слова Папи Івана Павла ІІ, які були виголошені в 40-й день після смерті Йосифа Сліпого “Пам’ять про нього залишиться нестертою в анналах загальної та церковної історії”.

Марія Майороші, директор Музею історії УжНУ, представила зв’язки Йосифа Сліпого з духовенством Мукачівської єпархії.  Перше знайомство священиків Мукачівської єпархії з тоді ще ректором семінарії о. доктором Йосифом Сліпим відбулося заочно, а саме через його наукові праці, якими цікавилися молоді семінаристи Ужгородської богословської семінарії. Зокрема майбутній владика Йосиф Головач, який вважав погляди доктора Йосифа оригінальними, грунтовними, яким можна довіряти.

Надалі доля розпорядилася так, що декілька душпастирів ділили з Митрополитом його нелегкий шлях, познайомившись особисто вже в табірних умовах. На основі опрацьованих джерел, усних свідчень, доповідачка зауважила, що всі як один згадували про Кир Йосифа як справжнього духовного наставника, кожен зі священиків намагався провести час з митрополитом: побути на таємному богослуженні, висповідатися чи просто поспілкуватися на різні теми. Отець Антон Бачкай назвав ці зустрічі “наймилішими”… Особливо вражала його духовна міць і харизма.

Аспірант кафедри церковної історії УКУ Анатолій Бабинський, розкриваючи доповідь “Йосиф Сліпий: митрополит – верховний архієпископ – патріарх”, наголосив, що відмова у визнанні патріархату стала стимулом для осмислення того, чим патріархат є і що означає жити патріархальним життям. А це – плекати власну східну традицію, розвивати своє богослов’я і науку, розвивати структури. Відбулось глибше усвідомлення того, що патріархат це не титул, а ціле життя Церкви.

15 березня зустріч відбулася в Чернівцях за сприянням кафедри культурології, релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Читати 

ucu.edu.ua